Ринок онлайн ЗМІ

Сектор онлайн-ЗМІ в Україні почав розвиватися на зламі 1990-2000-х років. Тоді, під час президентського правління Леоніда Кучми, відбувалося закручування гайок у свободі слова. Тому інтернет-ЗМІ з’являлися як альтернатива брехливому телебаченню і нечисленним газетам і набирали популярність, стаючи основним для багатьох мислячих людей джерелом отримання інформації. Навіть якщо порівнювати із сусідніми до України країнами Євросоюзу, українські онлайн-видання виглядають феноменом, котрий швидше і сильніше розвивався. Найбільш відомим проектом того часу, котрий залишається флагманом української інтернет-журналістики до сьогодні, є «Українська правда», заснована Георгієм Гонгадзе та Оленою Притулою.

В Україні немає механізму реєстрації онлайн-ЗМІ як власне ЗМІ, окрім тих які реєструються як інформаційні агенції. Роблять це переважно ті ЗМІ, яким йдеться про безперешкодну акредитацію своїх журналістів на різних прес-заходах від влади. Таких ЗМІ небагато, тому що більшості власників онлайн-ЗМІ вигідніше не нести жодної відповідальності за зареєстроване ЗМІ. З часом, коли інтернет-ЗМІ почали множитися як гриби, прямо пропорційно міра цієї відповідальності зменшувалася.  Відтак інтернет-ЗМІ нерідко перетворювалися на т. зв. «зливні бачки» (тобто сайти, які публікують все від всіх, а ще краще за гроші), продуцентів неправдивих фейкових інформацій, розсадників замовних матеріалів (т. зв. «джинси»). Хоч залишається певне число інформаційних сайтів, котрим умовно кажучи, можна довіряти, у розпорядженні ІМІ є конкретні дані про розцінки розміщення «джинси» практично у всіх основних порталах.

Хоч світовою тенденцією є витіснення інтернет-ЗМІ традиційних друкованих, в Україні наразі про це говорити рано: основним засобом донесення інформації залишається телебачення, до відвідування інтернет-ЗМІ не прилучено середнє і старше покоління, довіра до них розмивається через названі вище чинники, а їхня кількість настільки велика, що в ній «тонуть» навіть основні гравці інформаційного онлайн-ринку. Також в Україні щодо топ-відвідуваності сайтів чолові місця займають не інформаційні ресурси, а пошуковики, соціальні мережі пострадянського простору, електронні пошти та додаткові до них портали, сайти про погоду та електронних закупок. Перший умовно інформаційний сайт укр.нет за дослідженням Factum Group у серпні 2016 року, займає 9-ту сходинку. Причому окрім е-пошти це типовий агрегатор новин.

Мова українських інтернет-сайтів переважно російська. Інформаційний сегмент більш українізований, проте і його можна поділити на частини, одна з яких має основні версії українські, а інша українські має як додаткові, і новини там з’являються пізніше, ніж на російськомовних. Англійські версії сайтів мають дуже обмежене число нет-ЗМІ, тому Україна наразі перебуває у витвореному своїми олігархами інформаційному гетто. Через це, щоб дізнатися про те, що відбувається в Україні, користувачі з-за кордону заходять нерідко на російські англомовні сайти, інформація на яких про події в Україні переважно спотворена. Мова регіональних інтернет-ЗМІ залежна від регіону (у Центрі та на Заході більшість сайтів українською, на Сході та Півдні російською або двома мовами відразу (вперемішку)). 

  • Project by
    Institute of Mass Information
  •  
    Reporters without borders
  • Funded by
    BMZ