FAQ

1. Що таке ММВ?

“Моніторинг медіа-власності” (ММВ) був розроблений як інструмент для створення доступної для ширшої громади і постійно оновлюваної бази даних, в якій перелічені власники усіх вартих уваги засобів масової інформації (сектори преси, радіо, телебачення та онлайн медіа).

ММВ прагне пролити світло на ризики для медіа-плюралізму, спричинені концентрацією медіа-власності (докладніше див.: методологія). Щоб врахувати національну специфіку та виявити, які фактори посилюють, а які знижують ризики медіа- концентрації, ММВ також проводить якісну оцінку ринкових умов і правового середовища.

2. Хто стоїть за ММВ?

ММВ запропонували і запустили «Reporter ohne Grenzen e. V.» – німецьке відділення міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» (Reporters sans frontières, RSF), котра прагне захищати свободу преси та право інформувати та отримувати інформацію будь-де в світі.

В Україні «Репортери без кордонів» співпрацюють з Інститутом масової інформації.

Проект фінансує Федеральне Міністерство Німеччини з економічного розвитку та співпраці (BMZ).

3. Чому важлива прозорість медіа-власності?

Медіа-плюралізм є ключовим аспектом демократичного суспільства, оскільки лише вільні, незалежні та розмаїті медіа спроможні відображати різноманітні точки зору й уможливлюють конструктивну критику можновладців. Ризики для розмаїття ідей виникають внаслідок концентрації медіа-ринку, коли лише декілька гравців мають панівний вплив на громадську думку та значно ускладнюють вихід на медіа-ринок для інших гравців і точок зору (тобто концентрація медіа--власності). Передумовою для зниження таких ризиків є прозорість у медіа-власності. Тому нам потрібно задавати такі питання: як аудиторія може оцінити надійність інформації, не знаючи, хто її надає? Як можуть журналісти працювати із дотриманням норм етики, не знаючи, хто контролює компанію, в якій вони працюють? І як може влада дієво подолати надмірну медіа-концентрацію, якщо власники лишаються в тіні?

Отже, ММВ сприяє прозорості в медіа-власності і намагається дати відповідь на питання “хто ж, врешті-решт, контролює медіа-контент?”, щоб підвищити громадську обізнаність з питання; створити базу фактів для правозахисної діяльності; притягувати політичних та економічних гравців до відповідальності за існуючі умови; та підтримувати урядові ініціативи з подолання медіа-концентрації.

4. Якого типу контроль за концентрацією пропонує ММВ?

ММВ не пропонує регуляторних рішень – він не видає рекомендацій, як контролювати  медіа-власність. Найдоречніша та найефективніша форма контролю за медіа-концентрацією залежить від контексту в країні, поточних юридичних і ринкових умов та від загальної ситуації з медіа-власністю.

ММВ – це інструмент прозорості для стимулювання демократичного обговорення медіа-плюралізму зокрема і належного управління загалом: ми віримо, що відкритий доступ до адекватної інформації та широкі консультації можуть поліпшити процеси прийняття рішень і уможливити точніше висвітлення того, що людей турбує і в що вони вірять. 

5. Як збирають дані?

а) Найвищий пріоритет мають офіційні джерела даних та/або джерела з високим рівнем надійності.

б) У випадках, коли інформація не була публічно доступна, на неї давали запит напряму до медіа-компаній, політичних представників та дослідних інститутів.

в) Щоб гарантувати та перевірити об’єктивність оцінки, ММВ працює із власною дорадчою групою, яка надає коментарі і консультації протягом усього процесу дослідження. До її складу входять національні фахівці із ґрунтовними знаннями та досвідом у сфері медіа та комунікації.

г) Дорадча група ММВ в Україні:

                  - Мар’яна Закусило, Детектор Медіа

                  - Валерій Іванов, Академія української преси

                  - Олександр Дяченко, Українська асоціація медіа-бізнесу

                  - Андреас Умланд, Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва 

д) Усі рішення щодо того, як збирати дані, котрі джерела використовувати, а котрі ні, чітко прописані на веб-сайті ММВ в Україні для кожного засобу масової інформації і кожного власника, а також загалом в розділі Частих питань стосовно України.

е) Всі джерела ретельно фіксують та збирають в архів. Більшість з них наявні в бібліотеці. Інші документи надаються на запит.

6. Як визначаються "найвпливовіші ЗМІ"?

Головне питання звучить так: котрі засоби масової інформації впливають на процес формування громадської думки? Щоб взяти до уваги всі впливові ЗМІ, ми включили в огляд всі традиційні типи ЗМІ (друковані, радіо, ТБ, онлайн).

ЗМІ вибиралися за такими критеріями:

- ММВ зосереджується на ЗМІ із найбільшим охопленням, яке вимірюється часткою аудиторії. Вибір ЗМІ для Моніторингу базується на опитуваннях щодо нещодавнього споживання  ЗМІ та дослідженнях аудиторії.

- Для ММВ ми вибираємо медіа із соціополітичною та економічною тематикою, котрі мають вплив на громадську думку. В їх контенті основна увага має приділятися національним новинам і темам; отже, всесвітні новинні ресурси не включені, оскільки вони не орієнтуються на якусь одну конкретну національну аудиторію (напр., «Аль-Джазіра»). Медіа із вужчою тематикою (музика, спорт), соціальні мережі, пошуковики та реклама також виключені.  

7. Як обиралися засоби масової інформації?

ЗМІ обиралися відповідно до таких критеріїв:

ММВ обирає ЗМІ, які охоплюють найбільшу частку аудиторії. Вибір ЗМІ для Моніторингу ґрунтується на результатах свіжого опитування споживачів і дослідженнях аудиторії:

- Телебачення. Долю аудиторії для телебачення можна легко подивитися через веб-сайт Індустріального телевізійного комітету (ІТК), оскільки ТБ-індустрія доволі високо інституціоналізована і більш регульована. ІТК найняв компанію "Нільсен Україна" провести дослідження аудиторії, таким чином, воно є власністю ІТК. Ці дані вирахувані для програм, які йдуть 5 та більше хвилин за місяць. Оскільки аудиторію вираховують щомісячно, ми підрахували середню частку аудиторії для періоду січень – липень 2016 р. Вибірка включає людей віком від 18 до 54 років, в містах із населенням більше 50 тисяч осіб. З 37 національних телеканалів у рейтингу аудиторії ми визначили лише 12 як такі, що презентують інформацію, котра впливає на політичні та соціально-економічні  зміни в країні, разом зі звичайним великим сегментом розважальних програм. На додачу, у ММВ спочатку зважували можливість включити аналіз деяких телеканалів із великим інформаційно-розважальним компонентом, але від цієї ідеї відмовилися. Хоча такі канали як TET та 2+2 мають велику аудиторію, а інформаційно-розважальні програми впливають на громадську думку, команда вирішила зосередитися на ЗМІ із соціально-політичною та економічною тематикою, яка має вплив на громадську думку, та вибрала лише ті канали, котрі передають хоча б якісь новини.

- Радіо. Дані про аудиторію підраховувала дослідницька компанія «ТНС». Ці дані були отримані з веб-сайту «Ретро ФМ», котре опублікувало дані про аудиторію, оскільки посідає третє місце у рейтингу.

- Друковані ЗМІ. Дані про аудиторію друкованих ЗМІ було отримати найважче. На додаток до складностей, які стосуються вимірювання читацької аудиторії, газети схильні перебільшувати тираж випуску, щоб залучити більше реклами. Наша вибірка включає 10 друкованих ЗМІ – лідерів згідно дослідження, котре «ТНС Україна» провела протягом 4 кварталу 2015 року та 1 кварталу 2016 року. Дослідження охоплювало 15 046 людей у віці між 12 та 65 років у містах із населенням більше 50 000 осіб. Кримська республіка не була включена до дослідження. «ТНС Україна» надала ММВ середній рейтинг випусків всіх новин в країні.

Інтернет. Рейтингів онлайн-ЗМІ чимало – але вони суперечливі. Існує дві великі онлайн-платформи,  які вимірюють цифровий контент: "liveinternet" та "bigmir". Обидві рахують тільки відвідувачів веб-сайтів, які встановили відповідний калькулятор однієї з платформ – а отже, лише тільки тих веб-сайтів, які платять за те, щоб їх включили до рейтингу відповідного сайту. Ці дані не лише суперечливі, але й не є незалежними. Тому ММВ отримував інформацію про Інтернет-аудиторію від компанії «Фактум Груп», що дозволило підрахувати середні значення щодо розміру аудиторії в січні-липні 2016 року. Їх рейтинг складається із новинних ресурсів, які генерують власний контент. Це дослідження щомісячно вимірює кількість людей, котрі відвідують такі ресурси хоча б раз на місяць, при цьому користувачів, які відвідують ці онлайн-ресурси кілька разів, рахують лише один раз. Всього в дослідженні брали участь 5000 людей старших 15 років по всій Україні. Компанія вважається онлайн-ЗМІ, якщо в неї є редакторський колектив.

Регіональний та національний поділ. Під час початкових етапів дослідження команда мала вирішувати проблему – обрати регіональний поділ чи національний. Український медіа-ландшафт має свою специфіку. Регіональні медіа-ринки недостатньо досліджені і були б плідним ґрунтом для таких проектів, як ММВ. Є великі розбіжності між регіональними та загальнонаціональними мовниками. Експерти висловлюють думку,  що регіональні медіа-ландшафти в Україні показали б вираженішу медіа-концентрацію як горизонтально і вертикально, так і наскрізно за типами ЗМІ. На жаль, через обмеженість в часі та людських ресурсах команда не змогла охопити дослідженням регіональні ЗМІ. Однак використана методологія повністю відтворювана та її можна рекомендувати в подальшому для подібних дослідницьких проектів, які зосереджені на регіонах України. 

8. Як обирають країни?

ММВ розроблено як загальну методологію, яку можна  застосовувати універсально. Хоча концентрацію медіа можна спостерігати в тій чи іншій формі по всьому світу, впровадження та аналіз в першу чергу відбуватимуться в країнах, що розвиваються. Крім того, Моніторинг медіа-плюралізму дає додаткові результати для європейських країн-членів.

В процесі вибору рейтинг країни в Індексі свободи світової преси (World Press Freedom Index), котрий готують «Репортери без кордонів» – перший важливий показник проблем із медіа-плюралізмом, незалежністю та прозорістю ЗМІ. Низький рейтинг визначає, які країни приділяють недостатньо уваги ризику, який несе концентрація медіа-власності.

Політичний контекст також є умовою для успішного впровадження: з одного боку,  організації громадського суспільства, такі як наші місцеві партнери, повинні мати змогу діяти відносно вільно. З іншого боку, медіа-ландшафт повинен бути до певної міри відкритим: в країнах, де держава має абсолютний контроль над ЗМІ, дослідження про медіа-власність не матимуть значення.

9. Чи ММВ існує тільки для України?

2015: Камбоджа, Колумбія

2016: Туніс, Туреччина, Україна, Філіппіни, Перу, Монголія

2017: Планується реалізація в інших країнах.

10. Якими є обмеження цього дослідження?

Українська дослідницька команда зустріла різноманітні перешкоди на етапі збору даних для вимірювання концентрації медіа. Серед найпоширеніших проблем:

·  Дані про аудиторію суперечливі і до них важко отримати доступ: інформація про аудиторію фрагментована і нестандартизована, жодних зобов’язань її публікувати не існує. Це комерційна інформація, котру зазвичай збирають приватні компанії на запит і продають її медійним компаніям, які на її основі складають свої рекламні рейтинги та визначають тарифи на рекламу. Засоби масової інформації купують ринкові дані, і вони можуть їх опублікувати – зазвичай тоді, коли за цими даними ця конкретна компанія входить до п’ятірки лідерів. В Україні ММВ отримував дані про аудиторію з різних джерел, що вважалися найбільш незалежними, свіжими, та найбільш репрезентативними (Див. докладніше: "Як обиралися ЗМІ?").

·  Відсутність економічних даних: дані про концентрацію ринку, що базуються на даних про частку ринку, не можуть бути вирахувані або можуть бути вирахувані лише частково, оскільки повні та достовірні цифри недоступні широкому загалу. В Україні така інформація зазвичай не розкривається і вважається “комерційною таємницею”.

11. Хто є нашою цільовою аудиторією?

База даних ММВ в Україні:

- дозволяє кожному громадянинові/громадянці отримати інформацію про систему ЗМІ в цілому та в Україні зокрема;

- створює базу фактів для правозахисних зусиль громадянського суспільства з подальшого зміцнення усвідомлення громадою питань медіа--власності та концентрації ЗМІ в Україні та для використання в інших пострадянських країнах;

- є точкою відліку  для консультування владних органів, які займаються питаннями конкуренції, або державних органів загалом, коли вони визначають відповідні регуляторні заходи для захисту плюралізму медіа-. 

12. Що відбудеться далі?

Ця база даних є миттєвим зрізом поточної ситуації в Україні, що вписаний в контекст історичними фактами країни. Її розроблено з розрахунком на те, що далі її оновлюватимуть Інститут Масової Інформації та українське громадянське суспільство загалом.

Після запровадження в інших країнах буде створений міжнародний рейтинг рівня концентрації медіа--власності, подібний до рейтингу свободи преси "Репортерів без кордонів".

13. Чи є інші подібні проекти?

В минулому були проекти, різною мірою подібні до ММВ. Так, на рівні Європи Центр медіа-плюралізму та медіа-свободи (CMPF) в Інституті Європейського університету (EUI) провадить “Моніторинг медіа-плюралізму” (MPM). Моніторинг медіа-плюралізму отримує фінансування від ЄС  і визначає загрози медіа-плюралізму на основі ширшого набору показників, котрий враховує юридичні, економічні та соціокультурні фактори, де концентрація медіа-власності є лише одним з шести вимірів. Він оцінює ризики для плюралізму медіа в країнах-членах ЄС.

Загалом, люди вважають, що хто чим володіє в Україні, не є секретом, але ця інформація часто базується на плітках, котрі наше дослідження не може брати до уваги. Однак, є значний корпус дослідницьких робіт, проведених на цю тему в Україні:

- Проект щодо медіа-власності, котрий проводив Центр з досліджень корупції та організованої злочинності. Адреса: www.reportingproject.net/media/author/Ukraine/

- Карта медіа-власності, котру створили в організації Медіа-Lab. Адреса: http://www.map.medialab.online/?open=13

- Проект щодо Інтернет-власності, котрий проводив Центр з досліджень корупції та організованої злочинності. Адреса: https://www.reportingproject.net/internetownership/?lang=ru 

Крім того, було написано і опубліковано декілька статей про прозорість медіа-власності в Україні, вони зібрані в бібліотеці (посилання на бібліотеку).

- Дуцик, Д. 2010. «Структура медіа-власності в Україні: політичний аспект». Адреса: http://www.rundfunk-institut.uni-koeln.de/sites/rundfunk/Tagungen/Tagung2010Cologne/Dutsyk_e.pdf 

- Аллен, К. 2016. «Кому належать ЗМІ України?», Аль-Джазіра. Адреса: http://www.aljazeera.com/indepth/features/2016/04/owns-Ukraine-media-160405130121777.html 

- ІМІ та GFK. 2016. Аналіз медіа-ситуації в південних та східних областей України. Адреса: https://www.gfk.com/fileadmin/user_upload/dyna_content/UA/2_news-2016/Report_Media-poll_in_Six_Oblasts_ENG.pdf .

- Довженко, О. 2015. Медіа після Майдану. Адреса: https://www.opendemocracy.net/od-russia/otar-dovzhenko/media-in-Ukraine-set-free-to-be-slaves 

- KAS. 2015. Український медіа-ландшафт. Адреса: http://www.kas.de/wf/doc/kas_23004-1522-2-30.pdf?110603134311  

- 2008. ‘Кому належить Україна?’, Телекритика. Адреса: http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-12-22/42800 

  • Project by
    Institute of Mass Information
  •  
    Reporters without borders
  • Funded by
    BMZ