Медіа-плюралізм є ключовим аспектом демократичного суспільства, оскільки вільні, незалежні та різноманітні ЗМІ відображають розмаїті точки зору та уможливлюють критику можновладців.

Загалом, можна виділити внутрішній медіа-плюралізм, котрий стосується того, як соціальне та політичне розмаїття відображені в ЗМІ (напр., представництво різних культурних груп, розмаїтих політичних або ідеологічних поглядів). З іншого боку, зовнішній медіа--плюралізм стосується кількості та структури власників, також відомої як “множинність” постачальників.

Розмаїттю ідей загрожує концентрація медіа-ринку – протилежність медіа-плюралізму:

- коли лише декілька гравців мають панівний вплив на громадську думку та значно ускладнюють вихід на медіа-ринок для інших гравців та точок зору (концентрація медіа-власності);

- коли медіа-контент одноманітний і зосереджений тільки на декількох конкретних темах, особах, ідеях та поглядах (концентрація медіа-контенту);

- коли аудиторія читає, дивиться та слухає певні засоби масової інформації (концентрація медіа-аудиторії).

Незважаючи на всі виміри медіа-плюралізму та притаманні їм ризики, ММВ в першу чергу зосереджується на зовнішньому плюралізмі, а точніше, на концентрації медіа-власності.

При аналізі концентрації медіа--власності найбільшою перешкодою лишається її непрозорість: як аудиторія може оцінити надійність інформації, не знаючи, хто її надає? Як можуть журналісти працювати з дотриманням норм етики, не знаючи, хто контролює компанію, в якій вони працюють? І, нарешті, як може влада дієво подолати надмірну медіа-концентрацію, якщо власники лишаються в тіні?

Отже, ММВ сприяє прозорості в медіа-власності, щоб дати відповідь на питання “хто ж, врешті-решт, контролює медіа-контент?”:

Інформуючи про те, кому належать найважливіші засоби масової інформації різних типів (телебачення, радіо, Інтернет, друковані), та з ким вони пов’язані;

Аналізуючи потенційний вплив на процеси формування суспільної думки на основі концентрації аудиторії;

Висвітлюючи регулювання медіа-власності та її концентрації, а також впровадження регуляторних запобіжників.

На основі загальної методології “Моніторинг медіа-власності” (ММВ) був розроблений, щоб створити доступну широкій громаді і постійно оновлювану базу даних, в яких перелічені власники усіх вартих уваги засобів масової інформації в Україні. Він просуває прозорість, піднімаючи такі питання, як “кому належать медіа-?”, “які у цих власників інтереси та з ким вони пов’язані”, “яке в них право голосу і від кого вони залежать?”, і нарешті, “хто впливає на громадську думку?”. Польова робота має не лише визначити зацікавлені сторони, але й виявити, хто, в кінцевому рахунку, контролює медіа в Україні. Крім того, ММВ надає контекст та якісний аналіз, оцінюючи конкретну ситуацію обласних медіа-ринків та юридичне середовище в Україні.

Збір даних проводила  місцева дослідницька команда із Інституту масової інформації (Київ) у співпраці із «Репортерами без кордонів» (РБК). 

Збір даних проводиться у відповідності до детального Посібника користувача, який складається з таких розділів:

Розділ А “Контекст” дає огляд медіа-ринку та супутніх умов, таких як нормативна база стосовно питань власності, загальну інформацію про країну та дані по конкретних видах медіа-. Цей розділ дозволяє краще зрозуміти викладене у наступних розділах та вписати в контекст очікувані ризики для медіа-розмаїття.

Розділі В “Медіа-ринок” на основі охоплення аудиторії визначаються типи медіа, які впливають на формування суспільної думки, не більше 10 окремих засобів масової інформації на окремий вид медіа. 

Розділ C «Власність» висвітлює дослідження власників/акціонерів/людей, які впливають на найбільш релевантні ЗМІ. Наводиться економічна характеристика ключових медіа-компаній (залежно від їхнього прибутку) та досліджуються характеристики їхньої власності.

У Розділі D «Показники» пояснюються показники, які дозволяють обчислити індекс ризику для плюралізму ЗМІ, викликаного певним рівнем контролю власності на ЗМІ.

Даний посібник розроблено на основі вже існуючих досліджень власності та плюралізму ЗМІ. Ці показники надані та узгоджені з фінансованим ЄС проєктом   (Media Pluralism Monitor)  Центру плюралізму та свободи ЗМІ (CMPF) при Інституті Європейського університету (EUI, Florence).